Яна Бистрова "Виживуть тільки здорові"

“Виживуть тільки здорові” — остання робота, створена Яною Бистровою перед від’їздом на постійне проживання до Франції. Полотно було написане за деякий час після роботи в знаменитому московському сквоті на Фурманному, за словами самої художниці — у “постфурманний період”. “Фурманний провулок” за своє нетривале існування наприкінці 80-х — початку 90-х встиг стати одним із символів цілого художнього покоління і послужив свого роду мистецькою лабораторією, плавильним тиглем, де відбулося становлення багатьох знаних сьогодні митців, серед яких, окрім Бистрової, Костянтин “Вінні” Рєунов, Марина Скугарєва, Олег Тістол (разом з якими Бистрова входила до складу групи “Вольова грань національного постеклектизму”), російські художники Юрій Альберт, Фарід Богдалов, Костянтин і Лариса Звєздочотови та інші.

Полотно “Виживуть тільки здорові” є сімейним портретом подружжя Олега Тістола та Марини Скугарєвої, яких Бистрова об’єднала в єдиному виразному андрогінному образі. Назву роботі дала фраза, що належала Костянтину «Вінні» Рєунову, колезі і тодішньому чоловіку художниці. Цитуючи авторку полотна, ця фраза “є знаковою в практикованих тоді морально-етичних взаємовідносинах”. Написана “по свіжих слідах” Фурманного, картина зберегла в собі енергію кипучої творчої і персональної взаємодії, яка є неодмінним і важливим аспектом життя і роботи в сквоті.

Мимохіть асоціюючись із радянськими плакатними гаслами і моралізаторськими закликами, робота несе в собі нотки дещо гіркуватої посттоталітарної іронії, якою повнилися в період перебудови твори не лише художників «нової хвилі», а й багатьох інших авторів того часу. Яскраво свідчить про період створення і манера написання роботи — експресивна, розкута, дещо гротескна, фактурна, із насиченим колоритом. Полотно пашіє червоним кольором, експресія і надмірний символізм якого сповнює роботу вітальною бароковою надлишковістю і водночас тривожним відчуттям неясної загрози — коктейлем плинних перехідних часів.

Із цією роботою пов’язана резонансна і скандальна історія. Після зникнення на тривалий час картина з’явилася на одному з київських мистецьких аукціонів із підробним (як з’ясувалося згодом) підписом покійного художника Валентина Раєвського і виставлялася на торги як його твір. Олег Тістол, добре знайомий із творчістю як Раєвського, так і Бистрової, побачивши роботу, засумнівався в достовірності атрибуції і надіслав зображення роботи Бистровій. Припущення підтвердилося і таким чином було встановлено дійсне авторство твору.

Наталія Маценко