Олег Тістол для Forbes, Україна
15.08. 2015
ПАЛЬМА ПЕРШОСТІ
Олег Тістол не найдорожчий український художник, зате дуже запитаний. За що його люблять колекціонери? Максим Біроваш
Сторінки шкільних зошитів, чеки з супермаркетів, рахунки з готелів, старі листи, рекламні банери і авіаквитки. Це лише мала частина матеріалів, які використовує в своїх роботах художник Олег Тістол. У його картинах серії «Нацпром» уживаються фотографії та живопис, основою для робіт циклу «Гори» стала картинка на пачці цигарок «Казбек», а в оформленні своїх знаменитих «Пальм» художник використовує техніку трафарету.
Такі експерименти подобаються не тільки Тістолу. У 2013 році його робота «Розмальовка», розмальована відвідувачами 31-го Українського тижня моди в рамках спільної інсталяції Тістола і дизайнера Анастасії Іванової, пішла з молотка на аукціоні Phillips за рекордні $53 900. «Він немов шукає, з якого боку його вхопить ринок і потягне в світовий топ-сегмент», — каже Денис Белькевич, директор групи компаній Red Art Galleries.
За 20 років картини Тістола виставлялися на 80 міжнародних виставках сучасного мистецтва і 30 разів потрапляли на торги найбільших аукціонів світу. За останні три роки загальна капіталізація публічно проданих робіт Тістола зросла вдвічі і склала $278 000. «Він створив свій індивідуальний почерк і стиль, наповнив його своїми смислами і трактуваннями», — зазначає Руслан Тарабукін, колекціонер, засновник компанії Art Capital Partners.
У 1972 році новопризначений начальник Миколаївського обласного управління культури Валентина Болгарина відійшла від ідеологічних стандартів радянського чиновника. Замість книг з репродукціями картин ідеологічно правильних художників — Шишкіна і Рєпіна — глава культурного відомства купувала дефіцитні монографії про творчість Поля Сезанна і Анрі Матісса. Вдома на неї чекав відданий читач — син Олег, учень дитячої художньої школи. «Мама була моїм першим і головним учителем», — каже Тістол.
Закінчивши дитячу художню школу, в 1974-му Тістол став учнем київської Республіканської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка, де в різний час навчалися багато хто з нині відомих українських художників. Там він подружився з Миколою Маценко, з яким досі робить спільні проекти, і Мариною Скугарєвою, яка згодом стала його дружиною. «До Києва я приїхав уже нормальним просунутим пацаном: малював під Матісса, Сезанна і знав, що я хочу робити далі», — згадує Тістол.
Після навчання в Києві він працював художником-оформлювачем в Миколаївському художньому фонді. Вражень вистачило надовго — близько року юнак малював плакати, таблички і створював наочну агітацію. Тістол зізнається: саме те, що художнику в СРСР була уготована роль «співця режиму» і змусило його піти вчитися до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, а не в профільний Київський художній. «З дипломом львівського вишу можна було заробляти дизайном, не заглиблюючись в ідеологію», — пояснює Олег. Але ідеологія його не відпускала: в армії теж довелося займатися наочною агітацією.
Правда, робив він це своєрідно. У казармах військової частини під Києвом Тістол познайомився з художником Костянтином (Вінні) Реуновим. «Я працював у стилістиці поп-арту, а Костик тягнувся до експресіонізму. Ми змішували ці техніки, тренувалися. Після армії ми вже знали, що нам робити далі», — згадує Тістол.
У 1986-му, коли Тістол повернувся на "гражданку", в СРСР вже щосили розгорталася перебудова. Але сучасних художників в культурне життя країни поки пускати ніхто не збирався. Потрапити на виставки зі своїми роботами можна було тільки в ролі безкоштовного доповнення до робіт радянських грандів соцреалізму. Заявити про себе новій хвилі художників допомогли небайдужі галеристи. Приміром, на Республіканській молодіжній виставці 1987 року роботи грандів спеціально розмістили майже під стелею, а картини нової хвилі повісили на рівні очей відвідувачів. «Тоді відкрилися шлюзи, і нове покоління увірвалося в затхле повітря совка. Тістол був першим з цієї когорти, з ким я познайомився», — згадує Олександр Соловйов, мистецтвознавець, заступник генерального директора музейного комплексу «Мистецький Арсенал».
У 1987 році Тістол і Реунов оголосили про створення творчого об'єднання «Вольова грань національного постеклектизму». Головним об'єктом для вивчення художники назвали національні символи, увага до яких зростала на хвилі інтересу до національного руху в країні. Незвичайне для радянського мистецтва змішування різних художніх технік, оригінальні матеріали для самих картин і гра на святих для громадянина СРСР символах зацікавили багатьох арт-кураторів. Через рік Тістола запросили взяти участь в першій радянсько-американській виставці «Совіарт», яка пройшла в Києві. Тоді він познайомився з московським художником Дмитром Канторовим, який запропонував Тістолу попрацювати в його майстерні в сквоті "Фурманний провулок" в Москві.
На переїзд Тістол зважився без роздумів. У тому ж році в Москві відбувся перший в історії СРСР аукціон Sotheby's, і в столицю потягнулися європейські колекціонери, що відкрили для себе радянське альтернативне мистецтво. «Фокусування на радянському мистецтві було підкріплено потоком колекціонерів і арт-дилерів у такі сквоти, як «Фурманний провулок», — підтверджує Соловйов.
Як працювати з іноземними колекціонерами і представниками аукціонних будинків, ніхто не знав. Шефство над талановитим українцем взяла Ольга Свіблова, російський куратор-початківець. Її тоді вже знали за кордоном як режисера фільмів про сучасне мистецтво, вона була знайома з європейським арт-ринком і її зв'язки дали Тістолу можливість потрапити на головні виставки того часу — в Глазго, Рейк'явіку і Гельсінкі. «Він належить до числа тих художників, які ще з радянських часів постійно брали участь як у внутрішніх, так і в міжнародних художніх подіях», — каже Тарабукін.
Перші продажі принесли Тістолу гарні гроші. Художник згадує, що за дві картини, які він продав колекціонеру з Великобританії в 1991 році, він купив трикімнатну квартиру в Києві. Втім, сподіватися на стабільні заробітки в той час не доводилося. Інтерес до радянського сучасного мистецтва став згасати як тільки перестав існувати СРСР. Погіршив ситуацію обвал економіки і перехід на бартер. «Часто з художниками розплачувалися відеомагнітофонами, холодильниками та телевізорами», — згадує Маценко.
У 1993-му художник повернувся в Україну. Московські зв'язки дозволили йому стати учасником бієнале в бразильському Сан-Паулу в 1994 році і фотобієнале в Москві в 1996-му. Крім того, в той час в Україні в розпалі була масова приватизація, і багаті українці стали ще багатшими. Саме тоді, як зазначає Маценко, в країні з'явилися перші колекціонери сучасного мистецтва. Тістол і Маценко зі своїми проектами «Нацпром» і «Українські гроші», в основі яких лежали символи молодої української держави, швидко стали популярними. На початку нульових роботами Тістола поповнили свої колекції бізнесмени Ігор Воронов, Віктор Гордєєв, архітектор Андрій Супруненко, а в середині 2000-х - мільярдер Віктор Пінчук. «З деякими моїми колекціонерами, наприклад зі Славою Константиновським [В'ячеслав Константиновський, ресторатор і співвласник Kyiv Donbas Development Group. - Forbes], я знайомий дуже давно, він став збирати мої картини одним з перших. Такі колекціонери — мої улюблені», — розповідає Тістол.
У 2007 році в Україні відбулося ключова для сучасного українського мистецтва подія — в країну приїхав директор європейського підрозділу Sotheby's Марк Полтімор. Топ-менеджер найбільшого аукціонного дому було вражений рівнем українських художників. Однак радість скоро пройшла. Експерти Sotheby's не знали, з ким домовлятися про участь робіт українців в аукціонах. За словами Тістола, представляти художників з України просто не було кому.
Очолити процес вирішив давній шанувальник творчості Тістола, підприємець Ігор Абрамович. Він не був професійним арт-дилером, його початковий профіль — перевезення різних вантажів, куди потрапили і картини. Поступово Абрамович вивчив тонкощі українського арт-ринку, подружився з художниками і став збирати їх твори. Почав з Тістола. «Першу його роботу я купив ще задовго до того, як ми почали співпрацювати», — згадує Абрамович.
Тестував нове ремесло він на самому Тістолі. Їх першим спільним проектом стала персональна виставка художника в 2009-му в московському Музеї сучасного мистецтва. У тому ж році картини Тістола вирушили до Лондона, на торги Sotheby's. Одна з його спільних робіт з Маценком пішла з молотка за 5000 фунтів. Завдяки активності Абрамовича за кілька років картини Тістола побували на найголовніших виставках та аукціонах. За підрахунками Белькевича, саме в період з 2010 по 2011 рік було продано 17 з 30 виставлених на аукціон картин художника, а загальна вартість робіт, проданих на аукціонах, склала близько $130 000.
Колекціонерам Тістола подобаються його ціни. У розмові з Forbes художник припустив, що деякі його картини серйозно подорожчали, але міняти цінники він не поспішає. У пам'яті свіжа повчальна історія його московського приятеля - художника Миколи Філатова. У 1988 році картину москвича купив Елтон Джон. Сума операції була сенсаційною для радянського мистецтва того часу — $300 000. Після цього картини Філатова потрапили в каталоги лондонських галерей і різко зросли в ціні. Але на цьому все і закінчилося. Легендарний співак виявився першим і останнім, хто міг дозволити собі так витратитися на шедевр радянського мистецтва. «Філатов 10 років просидів без грошей і навіть зароблену на Елтона Джона суму отримав якимись чеками. Я засвоїв цей урок економіки», — зауважує Тістол.
Тверезий підхід до ціноутворення має ще одну перевагу: на аукціонах його картини майже завжди продаються вище естімейта. Наприклад, робота «Море» в 2010-му була продана на Phillips de Pury за $28 750, що значно перевищило естімейт. У 2013 році на торгах Sotheby's за подвійну ціну — $12 400 — пішла в приватну колекцію картина «Яйця під майонезом». У тому ж році на торгах Sotheby's картина «Китаєць III» пішла за $36 500, в півтора рази перевищивши естімейт. В очах багатьох колекціонерів зростання цін на роботи — ознака вигідної інвестиції в творчість Тістола. При цьому, як підкреслює Белькевич, показник непроданих робіт у Тістола не перевищує середньоєвропейський — близько 30%.
У Тістола з Абрамовичем джентльменський договір: арт-дилер забирає 20-40% комісії від ціни проданої картини. Художника така схема повністю влаштовує. За його словами, до того, як процесом продажів зайнявся Абрамович, діапазон цін на картини був дуже великим: від комерційної для колекціонерів до цілком доступної для друзів, серед яких, правда, теж були колекціонери. «Коли прийшов Ігор, я зайнявся виключно презентацією картин, а він продажами, — пояснює Тістол. — Тепер багатьох покупців я знаю лише як хороших хлопців, а що саме вони купили, не знаю».
Торік художник переніс інфаркт. Серце дало збій під час подій на Майдані. У цей час Тістол мало писав, зате робив фанерні щити для протестувальників. Ці щити — обгорілі і зі слідами від куль — стали експонатами виставки «Я крапля в океані», яка відбулася минулої весни у Відні. «Олег сильно переживав — це викликає повагу колекціонерів, але сам Тістол втратив через це здоров'я», — шкодує Абрамович.
Шанувальники Тістола не раз пропонували йому переїхати жити до Європи, проте залишати Україну художник не планує. «Зараз саме тут, в Україні, в державі на краю Європи, вирішуються найгостріші культурні проблеми за останні 70 років», — переконаний він. «Кризи дуже стимулюють творчий процес. Ситий і спокійний художник працює мало», — коментує Олеся Авраменко, мистецтвознавець, заввідділом візуальних практик Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України.
За словами арт-куратора Євгенії Смирнової, на тлі нестабільної політичної та економічної ситуації з кінця 2013 року на ринку з'явилася велика кількість цікавих робіт художників. Соловйов сподівається, що криза змусить колекціонерів більше вкладати в сучасне мистецтво, яке не дешевшає, а тільки дорожчає. «В Україні іноземному колекціонеру легше зловити золоту рибку у вигляді талановитих художніх робіт, так як тут є сильна школа і високе емоційне напруження», — каже Авраменко.
В ДЕСЯТКУ
Найдорожчі аукціонні продажі Олега Тістола.
Джерело: Sotheby's, Phillips
2009 «Ялта - місто щастя», цикл «Пальми» Phillips de Pury $20,4 тис.
2011 «Море», цикл «Ю. Бе. Ка »Phillips de Pury $28,8 тис.
«Лампа», цикл «Ю. Бе. Ка »Phillips de Pury $26,2 тис.
2013 «Розмальовка», цикл «Пальми» Phillips $53,9 тис.
«Китаєць III», цикл «Чужі» Sotheby's $36,5 тис.
«Поліптих», цикл «Їжа» Phillips $22,0 тис.
«Канат», цикл «Пальми» Phillips $18,0 тис.
«Яйця під майонезом», цикл «Їжа» Sotheby's $12,4 тис.
2014 «Кавказ №32», цикл «Гори» Sotheby's $23,5 тис.
«Кавказ №31», цикл «Гори» Phillips $17,5 тис.
