Нац­пром (О. Тістол, М. Ма­цен­ко) “Ко­хай­те­ся, чор­нобриві…”

 

 

Твор­чий тан­дем «Нац­пром», що об’єднав Оле­га Тісто­ла та Ми­колу Ма­цен­ка, ви­ник на по­чат­ку 1990-х рр. В од­но­му з маніфестів, де в до­сить іронічній формі обґрун­то­вува­лись іде­ологічні за­сади мис­тець­ко­го ду­ету, дек­ла­рува­лося досліджен­ня національ­них сте­ре­отипів, зафіксо­ваних в пред­метно­му се­редо­вищі, та «ство­рен­ня мікро­моделі ук­раїнсь­кої куль­ту­ри в євро­пей­сько­му та світо­вому кон­тексті». Учас­ни­ки наг­ло­шу­ють, що «Нац­пром» є не стіль­ки об’єднан­ням, скіль­ки іде­ологічно-ху­дожнь­ою прог­ра­мою, в рам­ках якої творчість обох митців тим чи іншим чи­ном роз­гортаєть­ся навіть при ство­ренні соль­них про­ектів.


Для наз­ви «Нац­пром» самі ав­то­ри про­пону­ють декіль­ка різних тлу­мачень — «національні про­мис­ли», «національ­на про­мис­ловість», «національ­на про­моція» і т. ін. Творчість «Нац­про­му» — ав­торсь­ке ху­дожнє досліджен­ня, гіпо­тетич­ним ре­зуль­та­том яко­го вба­чаєть­ся ство­рен­ня брен­до­вої арт-про­дукції, що син­те­тич­но втілю­вала б спе­цифіку національ­ної куль­ту­ри та пред­став­ля­ла її у світо­вому кон­тексті.


Про­тягом 90-х — по­чат­ку 2000-х рр. ду­етом бу­ли втілені чис­ленні жи­вописні, фо­то- та інста­ляційні про­ек­ти, в яких реф­лекту­вала­ся ук­раїнсь­ка історія і міфо­логія, відби­вали­ся клю­чові сте­ре­оти­пи та важ­ливі пи­тан­ня, пос­тавлені ча­сом («Му­зей Ата­тюр­ка», «17 ве­рес­ня», «Му­зей архітек­ту­ри, «Му­зей Ук­раїни», «Мать го­родов», «Made in Ukr» та ін.). Самі наз­ви про­ектів уна­оч­ню­ють по­руше­ну в них проб­ле­му фіксації, архівації, збе­режен­ня істо­рич­ної спад­щи­ни, але вод­но­час і не­обхідності аналізу й онов­лення куль­тур­но­го прос­то­ру.


На по­чат­ку 2017 ро­ку до про­ек­ту "Рай­Му­зей" ху­дож­ни­ки ство­рили спіль­не мо­нумен­таль­не по­лот­но "Ко­хай­те­ся, чор­нобриві...", ку­ди ко­жен привніс свої на­бут­ки і сфор­мо­ваний «по­черк» ос­таннь­ого твор­чо­го періоду. Тісто­лова жи­вопис­на екс­пресія ра­зом із ви­роб­ле­ною ос­танніми ро­ками «кубістич­ною» ма­нерою гар­моній­но поєднуєть­ся з пе­реп­летіння­ми Ма­цен­ко­вої відто­ченої «ге­раль­дич­ної» графіки. Ро­бота відзна­чаєть­ся над­зви­чай­ною знай­деністю рішень і прий­омів, в ній співав­то­ри вда­ло до­пов­ню­ють од­не од­но­го, а ре­гулярність і екс­пре­сивність най­кра­щим чи­ном зба­лан­со­вані.


Цей твір пев­ною мірою є апе­ляцією до ми­нулих про­ектів «Нац­про­му», що вже встиг­ли ста­ти зна­кови­ми. Па­ра в поцілун­ку — візу­аль­на ци­тата із пос­та­новоч­но­го фо­то 90-х років для вис­тавки «Із сімей­но­го аль­бо­му». Для знімку, що іронічно зоб­ра­жував за­коха­ну робітни­чу па­ру, по­зува­ли Ми­кола Ма­цен­ко та Ма­рина Ску­гарєва. Зго­дом цей об­раз ви­корис­то­вував­ся в ме­талевій інста­ляції «Навіки ра­зом» із про­ек­ту «Му­зей архітек­ту­ри», що і ста­ла про­тоти­пом для ро­боти 2013 ро­ку, та в по­лотні «Гей, слов’яни!». Те­ма лю­бові і єднан­ня, іронічно, але чуттєво втіле­на в об­разі па­ри в поцілун­ку, про­ходить лей­тмо­тивом че­рез всю спіль­ну творчість митців. Цей об­раз во­ни об­ра­ли як один із клю­чових сте­ре­отипів, пов’яза­них із ро­ман­тичною сто­роною ук­раїнсь­кої куль­ту­ри, гідний ху­дожнь­ого ос­мислен­ня, «національ­ної про­моції» та гло­баль­но­го про­суван­ня. Звер­нення до об­разів, сим­волізм яких зро­зумілий в будь-якій точці світу, і ви­корис­тання мо­тивів мис­тец­тва ба­роко та ро­ман­тизму в поєднанні з еле­мен­та­ми аван­гарду і ес­те­тикою поп-ар­ту ро­бить це по­лот­но ба­гатим спла­вом універ­саль­ної і ло­каль­ної міфо­логії.


У ро­боті "Ко­хай­те­ся, чор­нобриві..." фігу­ри за­коха­них на "вор­холівсь­кий" ма­нер пов­то­рю­ють­ся тричі і відрізня­ють­ся ли­ше де­тал­лю - го­лов­ни­ми убо­рами, що втілю­ють різні куль­ту­ри і релігії та їх гар­моній­не єднан­ня. Наз­ва ро­боти - ци­тата з відо­мої про­зив­ної по­езії Та­раса Шев­ченка, замість про­дов­ження якої ху­дож­ни­ки за­лиша­ють три точ­ки (в оригіналі ци­тата зву­чить як "Ко­хай­те­ся, чор­нобриві, та не з мос­ка­лями»). Ро­бота не­се ряд іронічних ме­седжів: з од­но­го бо­ку - по­сил єднан­ня, зак­лик до кон­солідації, з іншо­го - по­перед­ження, вик­лик, який є реф­лексією на події в Ук­раїні ос­танніх років. Внутрішній конфлікт смислів підтри­муєть­ся в ес­те­тич­но­му вирішенні по­лот­на - плас­ти­ка і ма­нера зоб­ра­жен­ня фігур і нав­ко­лишньої "ге­раль­ди­ки" кон­трас­тує між со­бою, але в поєднанні фор­мує цілісне і зро­зуміле візу­аль­не вис­ловлю­ван­ня.


На­талія Ма­цен­ко