Роман Мінін «Захід Донбасу»

Коли був вічний мир, вічний день Шахтаря, запах шпал, териконів, солідолу, літо, що плавно переходить у вересень, наївність, простота і ясність.

Пам'ятаю цей стан, час дня коли він накочував, це ближче до заходу сонця, коли вітер відлітав до степу, і втомлений спекотний пил шукав собі місце де б прилягти відпочити і безцеремонно лягав на все, гаражі відкривали ширше двері своїм гостям, в небі між тополями носилися з писком ластівки, сонце ховалося за кочегарню, оживали альтанки і лавки біля під'їздів, і всі один одного знали.

Зараз ми є свідками того як змінюється Донбас. Можливо зникне навіть сама назва. Мені хочеться щоб про нього були тільки гарні спогади. Нехай цієї круглою печаткою в пам'яті залишиться образ моєї батьківщини.

Для всіх, хто народився там і був щасливим,

Захід Донбасу повинен бути красивим.

Якщо мені захочеться в рай, я знаю де його шукати, я знаю - щастя в простоті...

Роман Мінін