Сергій Святченко

Сергій Святченко (1952) — дансько-український архітектор, художник, дизайнер, фотограф, живописець, поет, куратор, автор арт-фільмів, об’єктів і інсталяцій, учасник і організатор багатьох художніх виставок, очільник Модерного Класицистичного Руху (CUAP), засновник і куратор галереї Senko (2002–2009). Засновник і креативний директор Трієнале Сучасного мистецтва колажу і Школи LESS у Виборгу (Данія).

У 1975 році закінчив Харківський національний університет будівництва та архітектури, а 1986 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Засоби візуальної інформації в
архітектурі» при Київському національному університеті будівництва і архітектури. З 1990 року живе і працює в Данії. Член Спілки данських художників та графіків (BKF), Національної спілки архітекторів України. Лауреат Міжнародної премії Yellow Pencil Award 2007 (Лондон, D&AD). Професор і почесний член Української академії архітектури, 2022. Міжнародний член Національної академії мистецтв України, 2023.

Святченко — провокатор у світі сучасного мистецтва. Його колажі, живопис, фотографію, фільми й майстер-класи виставляли і проводили у Данії, Україні, Німеччині, Італії, Франції, Англії, Канаді і США. Про них писали авторитетні журнали — наприклад, Dazed & Confused, AnOther, Kilimanjaro, Varoom, Elephant, Blueprint.

Попри те, що Сергій Святченко у своїй творчості звертається до різних медіумів, усі його твори — колажі, живописні полотна, фільми і скульптури — об’єднані одним наскрізним
мотивом: постійним переходом від натуралістичних вражень до нематеріальної абстракції й навпаки. Живописні полотна, які можуть спершу видатися абстрактними, викликають асоціації з пейзажами завдяки легко впізнаваному стафажу. Його живопис виразно відображає цю концепцію, адже в ньому багато уявних пейзажів, які інфільтрують полотно й церемонно запрошують глядача всередину. Власне кажучи, живописні полотна складаються з понад двадцяти цілісних чи часткових шарів фарби, і саме їхні накладання
створюють цей приголомшливий ефект. Митець орудує пензлем і мастихіном експресивними жестами й робить лише короткі паузи, щоб оглянути полотно на відстані чи додати якусь дрібну деталь. Кольори обирає спонтанно, але з хистом справжнього віртуоза. Він часто кориться імпульсам і спонтанним ідеям. Багато його полотен відсилає до данських чи українських пейзажів з темними густими лісами й несподіваними колодязями світла, які захоплюють художника ще з дитинства. Його полотна також свідчать про послідовний інтерес до художників ХІХ століття — наприклад, Ісаака Левітана чи Іллі Рєпіна. У дитинстві він з батьком годинами розглядав оригінали їхніх картин у Харківському художньому музеї, і цей інтерес не минув донині. Англійський художник Вільям Тьорнер з його неповторним використанням світла також справив помітний вплив на Святченка. Ці враження змішуються з уявленнями Святченка про катарсис і звільнення від внутрішніх конфліктів і постають у його картинах як світлі поверхні, глибоко втиснуті у твір мистецтва.

Доктор Сілке Крон, Берлін