Художник Роман Мінін: «З безлічі тем для мовчання тут, обираю одну тему для розмов там»
21.10. 2014
Молодий український художник Роман Мінін в свої 33 роки, яскраво і активно заявив про себе в Києві, Москві і Європі. Його стиль впізнається відразу і був гідно оцінений багатьма експертами. Проект - "План втечі з Донецької області", побудований на спогадах рідного міста і наповнений шахтарською символікою, був номінантом премії PinchukArtCentre, а робота "Нагорода за мовчання", як і інші твори автора в цій тематиці, успішно продаються на аукціоні Phillips.
Хочу запитати про авторську техніку, в якій ти створюєш свої роботи, як вона з'явилася?
У стані творчого потоку цікаво грати з будь-якими матеріалами. У цьому стані ми відчуваємо повноту життя, і нам здається, що результат гри неодмінно користуватиметься попитом так само, як і сам процес. Але, на жаль, в реальності так буває не часто.
Це стосується всіх жанрів мистецтва. Важливо бути в потоці, шукати гармонію форми і змісту, вона завжди поруч. Одного разу у мене зламалися картинки, надруковані на пінокартоні, і я з трьох поламаних склеїв одну. Вийшла багаторівнева графіка. Простий прийом, але, мабуть, його мені не вистачало раніше. Так, в робочому процесі я знайшов потрібний саунд для нових робіт. Тепер продовжую експерименти з дорожчими сучасними матеріалами, з вітражами, там своя специфіка, свої нюанси і знахідки.
Шахтарі, каски, молоти, ліхтарі ... Як довго ти плануєш створювати образи з циклу «шахтарського фольклору»?
Як сказав один шанований мною художник Олег Тістол: «Світ величезний, скільки б ти не намалював світу своїх шахтарів, все одно буде мало, роби, поки робиться». Поки робиться, буду робити. Скільки це триватиме - не можу знати. Я давно живу одним днем. Мені цікаво удосконалювати свій жанр.
Твій соціальний проект, присвячений донецьким дітям, що це?
Все просто. Хочу разом з ними фарбувати стіни, мотивувати їх до творчості, відкривати їм світ не тільки навколо себе, але і розповідати, який він великий і скільки в ньому всього цікавого. Мотивувати дітей з малих років розширювати не тільки уяву, а й свою географію. Допомагати їм «ловити хвилю» в стані потоку, побачити своє місце в загальному океані інформації.
Навіть просто говорити про це важливо, а не те, щоб практикувати. Потрібно приділяти більше уваги дітям, щоб було кому відновлювати Донбас.
Успіх за кордоном, які творчі ідеї хочеться реалізувати в Україні і світі?
Готовий робити великі об'єкти, вітражі, розписи стін. Цікавлять тільки складні і масштабні проекти, чим складніше завдання, тим цікавіше його вирішувати. Працювати планую поки тільки за кордоном. З безлічі тем для мовчання тут, обираю одну тему для розмов там, буду говорити про трансмонументалізм.
Що для тебе мистецтво?
Математика патернів, злом культурних кодів з подальшою перепрошивкою, генератор випадкових одкровень. Це гра, правила якої передаються тільки поглядом... в дзеркало, в світ.
У тебе є цікаві стріт-арт проекти, розкажи про них.
Був в 2010 вдалий досвід в Пермі, там я зобразив «Гомера з Гомером» на стіні школи. Проста, смішна і не дурна ідея, графічно просто виконана і швидко, стала одним із символів міста. Через 3 роки я зимував у Харкові і не було грошей навіть на метро, ходив по місту пішки, і в період загострення депресії приходить лист від Бенксі, який просить дозволу картинку з Гомером продавати в своїх магазинах. Надіслав мені вперед гонорар 1000 фунтів, так і перезимував безбідно.
А ще вдалий проект був в Гельсінкі. У складних переговорах з тамтешніми міськими чиновниками організатори фестивалю вуличних мистецтв виторгували у них такі умови: працюйте тільки під мостами, фарбу не використовуйте і приберіть за собою. Але це було смішно і цікаво. У компанії з художником з Росії Олексієм Йоршем ми знайшли рішення цієї проблеми. Купили в магазині борошно, варили клейстер і клеїли папір на клейстер. Йорш папір наклеював, а я малюнок. Використовував листи А4 формату, знайдені на смітнику, і роздруковані документи з сайту Вікілікс (бо робив портрет Сноудена). Вийшов гарний стріт-арт: під мостом ведмідь лиже щоку хлопцеві в вушанці. А все тому, що СНОУ-ДЕН - це гра слів, перекладається, як «сніговий барліг». Повз проїжджав на велосипеді дідок, розговорилися, йому дуже сподобалося, виявилося, що це міністр культури. Кумедно, але нам всім потім премії видали і обіцяли охороняти наші твори мистецтва.
З чого все почалося, коли ти відчув себе художником?
Цей момент не зафіксований у моїй пам'яті, так як не пам'ятаю як я народився. А ось що відчуваю, коли перестаю бути художником — це почуття мені знайоме! Про це не прийнято говорити, ніби такого не буває, але я скажу: буває! Тільки у всіх по-різному. Деякі живуть, імітуючи перебування в цьому стані «художника», а інші просто не помітили, як зварилися і навіть не імітують, дивуються з того, що вони перестали бути цікаві суспільству. Актуальність приходить і відходить, але драйв — він вічний. Є драйв і азарт, значить є і гра, гра артиста, художника. Коли йому цікаво грати, іншим цікаво дивитися. Артистами народжуються. Ми - явище навколишньої природи.
Автор: Дмитро Струк
