Олексій Зо­лотар "Ву­хо"

 

 

Вміння чу­ти - ве­ликий дар, який дав нам всесвіт. Слух - це ве­личез­на час­ти­на на­шого жит­тя. Чу­ти мож­на сер­цем, чу­ти мож­на ру­ками, чу­ти мож­на інтуїцією. Вслу­хати­ся в світ лю­ди вчи­лися з са­мого по­чат­ку. Слу­хати, ро­зуміти, ре­агу­вати, зна­ти.

 

Сь­огодні у світі нескінчен­ної інфор­мації, яку ми от­ри­муємо, яку нам про­пону­ють, нав`язу­ють, вки­да­ють у нас, не­обхідно бу­ти гра­нич­но уваж­ни­ми і аку­рат­ни­ми в то­му, що са­ме вар­то сприй­ма­ти і аналізу­вати, ад­же від ць­ого за­лежить на­ше жит­тя, її май­бутнє, якість, сенс.

 

Ро­бота Олексія Зо­лота­ря «Ву­хо», відси­лає до хрес­то­матій­ною темі, яка знай­шла відоб­ра­жен­ня в ба­гать­ох тво­рах мис­тец­тва: зга­дати хо­ча б Саль­ва­дора Далі, Іеро­ниму­са Бос­ха, Ван Го­га. Ху­дож­ник зно­ву звер­тає на­шу ува­гу, наскіль­ки гло­баль­но важ­ли­во сь­огодні прис­лу­хати­ся до світу, який зна­ходить­ся на стадії фізич­ної вій­ни, емоцій­но­го ви­буху, без­жаль­но­го пог­ли­нан­ня. Як важ­ли­во ви­ок­ремлю­вати для се­бе го­лов­не, усвідом­лю­вати справжні цінності.