Віртуальні ландшафти Степана Рябченка

У темах і мотивах своєї творчості Степан Рябченко завжди тяжіє до фундаментального — міфології, духовності, природі. Його хвилюють епічні герої, релігійні сюжети, природні стихії. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини - сюрреалістичного вигляду форми життя, що існують по власними законам в створеному для них світі. І сам цей світ — їм пасує. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії персонажів - ціла альтернативна реальність, самодостатній багатовимірний цифровий простір.

Багаті на дивовижних мешканців, самі ландшафти мінімалістичні і просторі - чисте полотно для деміурга, втілення безмежних можливостей свідомості, здатного наповнити (або не наповнити) наявний простір чим завгодно. Яскраві контрастні кольори або легкий напівпрозорий серпанок, світанок, сутінки або сонячний полудень, розмаїття життя або досконала пустельність — в будь-якій формі або стані пейзаж в роботах Степана Рябченка сповнений вітальності. Його ландшафти виглядають як фрагменти світу, повного надій і очікувань, який тільки-но почав створюватися і наповнюватися сенсами.

Образ цього світу, в своїй чи не наївній первозданності, далекий від усього урбанного, техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження. Віртуальна утопія, де панує добробут і гармонія, що не знає втручань, плавно виникає з океану можливостей.