Ро­ман Мінін "Дан­те"

 

 

 

Ще в се­редні віки з’яви­лася дум­ка, що пек­ло зна­ходить­ся під зем­лею. Існує чи­мало ле­генд, які роз­повіда­ють про мандрівників, які на­тика­лися на стіну тем­ря­ви з чад­но­го ди­му в підзе­мел­лях. Мої шах­тарі здо­бува­ють собі вічну сла­ву у пе­кель­них умо­вах, та сподіва­ють­ся, що їх не­посиль­на пра­ця бу­де увічне­на на сторінках виз­начно­го по­ета.

 

Гірни­ки над­си­ла­ють до Дан­те віталь­ний лист, привіт з Дон­ба­су, повідом­лення про те, що їм до­вело­ся на собі спізна­ти за жит­тя. Ім'я італій­сько­го мит­ця у наш час зга­дуєть­ся для сим­волічно­го поз­на­чен­ня найцінніших до­сяг­нень куль­ту­ри, в той час як шах­тарі здо­бува­ють ко­рисні ко­пали­ни. На відміну від робітників, Дан­те у своїх підземніх ман­драх здаєть­ся враз­ли­вим ту­рис­том-каз­ка­рем.